Саме під назвою «11 квітня - Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборі» пройшов день пам’яті в школі.

     Все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. Є суд історії. Вже майже досконально вивчені всі масштаби цієї згубної війни. Її причини, її наслідки. Перемога. Це була перемога зі сльозами на очах. Це були сльози радості і одночасно сльози горя. Це не можна описати простими словами. Складні формулювання так само не підійдуть. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. Інакше це може повторитися. І ми говоримо: «Ні хто не забутий!», «Ні що не забуто!». Будемо пам’ятати і навчимо своїх нащадків!.

     Саме такою основною ідеєю була пронизана учнівська конференція учнів 7 класу та педагога-організатора Фенчак Н. М. Всі мали можливість переглянути короткі відеофільми тих важких для нашої держави часів. Під час проведення уроку пам’яті діти та педколектив школи були вражені виступом ведучих та читців, які читали вірші про війну та подвиг українського народу.

     А закінчився захід словами: "Будемо пам’ятати і не забувати! У цей День ми приєднуємося до вшанування всіх, хто забезпечив це визволення! Добра пам’ять про вас завжди буде жити в наших серцях.